Як боротися з глибокою апатією та байдужістю школярів до освітнього процесу
Поради вчителям, які працюють з дітьми під час війни
РЕКОМЕНДАЦІЇ КЛАСОВОДАМ 1-Х КЛАСІВ
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ
ЩОБ УНИКНУТИ «ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ»
Стисла характеристика найпоширеніших категорій дітей, робота з якими, як правило, викликає труднощі в багатьох учителів, та окремі способи навчання й виховання таких "особливих" учнів.
Діти з «хворобливою» реакцією та підвищеною збудливістю.
Ця дитина може заплакати у відповідь на зауваження, а може грубо відповісти на нього чи з викликом поводитися на уроках та дома. Вияв емоцій дітей цієї групи часто носить аномальний характер і виражається явною агресією, подеколи навіть у стані афекту.
Рекомендації:
1.Кожен учитель повинен засвоїти просте правило – немає поганих дітей, є погана поведінка. Тому, даючи оцінку поведінці, вчинкові дитини, ні в якому випадку не робіть акцент на особистості дитини. Не слід говорити: «Ти негідник!» – скеруйте увагу на конкретну його дію.
2.У кожному випадку не проводьте порівняння між дітьми. Кожна дитина – неповторна особистість, у кожної свій темперамент, своя планка розвитку. Порівнювати дитину можна тільки з нею ж самою, беручи до уваги її ж дії. Наприклад «Сьогодні ти вивчив урок набагато краще, ніж минулого разу».
3. Підкріплюйте дії дитини, похваливши її.
Діти з розладами регуляції навчальної діяльності: гіперактивні та гіпоактивні діти.
Дитину можна вважати гіперактивною, якщо вона:
- Перебуває в постійному русі й не може себе контролювати, не може зупинитися, перепочити (навіть коли змучиться – продовжує рухатися, поки не почнеться істерика);
- Не реагує на заборони, завжди й усюди поводиться однаково активно;
- Швидко й багато говорить, «ковтає» слова чи уривки слів; перебиває, не може дослухати до кінця те, що їй говорять, ставить безліч запитань, але не має терпіння вислухати відповідь чи пояснення;
- Іноді робить небезпечні вчинки не замислюючись про наслідки, часто заважає іншим, втручається в ігри інших дітей, чіпляється до оточуючих;
- Неконтрольовано агресивна;
- Страждає на порушення сну, кишкові розлади, алергію.
Рекомендації:
1.Висидіти за партою 4-6 уроків по 45 хвилин поспіль для гіперактивного учня с непосильним завданням. Уже через 15-20 хвилин такій дитині необхідно змінити форму діяльності на уроці. Бажано, щоб вона мала можливість порухатися; можна дати невелике доручення, для виконання якого дитині потрібно пересісти, встати й виконати певні дії тощо. Ні в якому разі не можна гіперактивну дитину садити на останню парту, оскільки тоді вона випадає з поля зору вчителя, над нею буде втрачено контроль, що обов’язково матиме негативні наслідки.
2.Зазвичай гіперактивна дитина не чекає поки вчитель дозволить їй відповідати, вона починає говоритинавіть не дослухавши запитання і часто вигукує з місця. Контролювати свої дії дитина навчиться пізніше, а до того часу від учителя вимагається терплячість та доброзичливість.
3.Такі діти просто фізично не можуть сприймати монолог учителя, їм потрібні тактильні та візуальні опори під час здобування інформації. Найчастіше в них виникає потреба «проговрювати» свої дії, озвучувати хід своїх думок.
4.Стан утомленості в них настає значно швидше ніж у їх однолітків. Звідси випливає, що вони або не завершують виконання завдань, або починають допускати помилки під час їх виконання. Отже, і завдання для виконання потрібно добирати відповідно до їх можливостей, щоб вони мали змогу відпочити змінивши вид діяльності.
5.Гіперактивним дітям необхідний ігровий простір. Варто врахувати, що для роботи з такими дітьми раціонально використовувати рольові ігри, оскільки саме такою формою роботи їм можна прищепити навички існування в колективі та вміння керувати своїми емоціями. Під час добору навчальних ігор потрібно пам’ятати, що гіперактивній дитині важко одночасно контролювати свою поведінку, бути уважною і, тим більше, сидіти нерухомо. Виходячи з цього, на початкових етапах організаційної роботи з ними потрібно добирати тренування якоїсь однієї функції, наприклад уваги.
6.Під час роботи з дитиною бажано уникати крайнощів, кількість заборон звести до мінімуму. У багатьох випадках після «зриву» дитини варто зробити вигляд, що нічого не сталося, не потрібно читати нотації, дитина їх усе одно не чує й не сприймає.
7.Гіперактивні діти не сприймають покарання та заборон, зате чудово реагують на похвалу тому їх частіше треба хвалити за успіхи, незначні. Особливого заохочення заслужує їхня діяльність, доведена до кінця.
Основні ознаки гіпоактивної дитини:
Рекомендації:
Діти з відставанням в інтелектуальному розвитку та достатніми передумовами научуваності
Зазвичай це педагогічно занедбані діти, у яких є стійкі труднощі в навчанні. Для них є характерними недостатній розвиток мислення і мовлення, звуженість та обмеженість знань і уявлень про світ.
Однією з вагомих причин появи цієї категорії дітей є недоліки сімейного виховання, несприятливий мікроклімат у сім’ї, байдужість родини та її нездатність надати дитині допомогу.
Рекомендації:
1.Школі необхідно дати дитині можливість відчути себе повноцінним членом колективу. Велику роль у цьому випадку відіграють індивідуальні завдання, доручення, можна залучити учня до виконання учнівського проекту.
2. Під час роботи з такими дітьми виправдовують себе форми роботи в групах, що сприяють загальному розвитку дітей та розширенню їх кругозору. Оскільки це діти з відставанням в інтелектуальному розвитку, вони не завжди мають можливість плідно працювати разом із класом,тому необхідна й індивідуалізація навчального процесу. Хоча, на превеликий жаль, у цьому питанні вчитель має досить обмежені можливості:напружений темп вивчення програмового матеріалу, велика наповнюваність класів, наявність інших «проблемних» дітей.
У роботі з такими учнями також потрібно дотримуватися певних правил:
- уникати несподіваних запитань та вимоги швидкої відповіді;
- давати можливість формулювати відповідь у письмовому вигляді;
- не переключати увагу учня на речі, які не мають вирішального впливу на формування конкретних умінь і навичок;
- заохочувати та підтримувати впевненість дитини у своїх силах.
Діти зі зниженою научуваністю
Так називають дітей із затримкою психічного розвитку. Причиною відставання є наслідки ускладнень внутрішньоутробного розвитку, перенесених неврологічних захворювань, травм, спадкових вад тощо.
Рекомендації.
Під час роботи з такими дітьми важливо не тільки встановити причини, що зумовили труднощі в навчанні – їх потрібно навчити ставити перед собою мету та усвідомлювати способи її досягнення. Кожне складне завдання треба дрібнити на більш прості й допомагати учневі перейти від одного до іншого. Знову ж таки, не слід забувати про індивідуалізацію навчального процесу. Учнів варто привчати до вміння порівнювати свої первинні та вторинні знання. Кожне досягнення має оцінюватись учителем. У роботі з такими дітьми особливо потрібна допомога психолога.
Серед видів роботи з дітьми зі зниженою научуваністю увага має приділятися завданням на запам’ятовування, формування стійкості уваги та спостережливості, вправи на аналітичне сприймання, тобто вміння уявно розчленувати зображений предмет чи явище на окремі елементи. Особливо привабливими для них є ігрові моменти в процесі навчання, створення ситуації успіху. Важливо пам’ятати: тільки тоді дитина працюватиме з учителем, коли їй це буде цікаво.
Хочеться пригадати й категорію дітей, які проблемними стали не в силу вроджених вад, а чия «проблемність» стала набутою. Це діти зі звичайними чи навіть високими інтелектуальними здібностями, які через життєві обставини отримали певні психологічні чи моральні травми або відчули свою самотність і непотрібність.
Рекомендації.
1.Перш за все, у дитині потрібно побачити не просто учня, а Людину зі своїми проблемами та болем. Потрібно уникати повчань. Необхідно зрозуміти і прийняти дитину такою, якою вона є. Тільки відчувши позитивне ставлення до себе вона готова буде прийняти допомогу вчителя. Відомо,що агресивність проблемних дітей – це форма захисту. Якщо учень почуває себе впевнено в класі, школі, захисні інстинкти перестають спрацьовувати. Ось тут дуже важливо, щоб у своєму вчителеві він відчув старшого товариша.
2. Брак уваги занедбані діти намагаються компенсувати, заважаючи працювати на уроці, відволікаючи всіма способами однокласників та вчителів. Та й цьому можна завадити, якщо одразу на початку уроку почати з ними спілкуватися, дати учневі конкретне посильне доручення, яке б він виконав із задоволенням. Змусити успішно та регулярно вчитися таких дітей неможливо, але спонукати до навчання можна.
3. Діти нерідко починають красти чи агресивно ставитися до оточуючих для того, щоби своїм непорядним учинком привернути до себе увагу. Школяр чудово розуміє. що чинить погано, але так він висловлюється проти байдужості дорослих.
Психологічно можна виділити чотири основні причини порушення поведінки дітей:
Отже, якщо дитина зневірилась у собі, знайдіть доступний для неї рівень задач і, якщо вона сама не може вийти із глухого кута, організуйте її діяльність, намагайтеся не критикувати дитину, знайдіть будь-який привід, щоб її похвалити. Якщо дитина бореться за незалежність, не включайтеся в її справи, допоможіть їй виявити свою самостійність та повагу до власних прав.
«Важкі» підлітки
Педагогам та батькам треба пам’ятати, що під час перших спроб поліпшити взаємини з дитиною вона може підсилити виявлення своєї поганої поведінки, тому що не одразу повірить у щирість намірів дорослих, прагнутиме їх перевірити.
Рекомендації.
Головне – навчитися переключати свої негативні емоції на конструктивні дії, творчо розв’язувати проблеми спільними зусиллями і ні в якому разі не намагатися зламати волю дитини, нав’язувати своє світобачення чи свою думку.
Існує чотири способи переключити негативні почуття підлітків:
1. Дати виговоритись і перетворити душевні невдоволення на слова.
2. Спробувати чітко позначити словами свої негативні почуття (після цього вони зазвичай зникають).
3. Змоделювати вихід із певної ситуації.
4. Залучити підлітків до спортивних ігор та активного відпочинку
( щоб зняти внутрішню напругу ).
Пам’ятайте: підлітковий вік триває не один тиждень. Тому слід запастися терпінням, намагайтеся просто сприйняти дитину. що дорослішає, такою, якою вона є.
Агресивна дитина
Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – самі неефективні способи у виправленні агресивності.
Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо.
Слідкуйте за своєю поведінкою і за тим, контролюйте свій гнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень.
Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня. Та перевести активність у корисне русло.
Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися.
Один із самих корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку. Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добру відношення – звичкою.
Введіть штрафні санкції. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки.
Допоможуть класні години, де піде мова про почуття, емоції, та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але не у якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.
Тривожна дитина
Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі, та можливості успіхів.
Намагатися виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності. Вміння правильно оцінити себе (див. методи оцінювання)
Спокійно та правильно відноситись до успіхів та до невдач. Не соромитись та не лякатися помилок, використовувати їх для розвитку.
Формувати правильне відношення до діяльності та вчинків інших людей.
Розвивати адекватне ставлення до оцінок, думок інших людей. Широко використовуйте музику, ігрові прийоми, рольові ігри.
Невпевнена дитина
Неуспішність, зовнішня байдужість, сором’язливість, незручність - прояви невпевненості у власних силах. Часто ми називаємо це «заниженою самооцінкою». Як же виховувати впевнену у собі дитину, розвити адекватну самооцінку? Перш за все, необхідно викликати у дитини почуття поваги до самого себе, гордості, на основі більш точного розуміння своїх достоїнств, та недоліків. Виховувати сміливість бути самим собою та бажання досягти успіху.
Рекомендації по створенню у дитини адекватної самооцінки
Пам’ятайте, що кожна дитина у вашому класі має право на помилку.
Ніколи не порівнюйте такого учня із іншими! Пам’ятайте, що будь-яку дитину можна зрівнювати тільки із самою собою (яка вона була на минулому уроці, а яка на цьому і, можливо, яка вона буде наступного разу).
Частіше використовуйте групові форми роботи, колективні завдання. Але особливо корисною для таких дітей буде саме парна робота.
Починаючи із початкової школи, не оберігайте дитину від повсякденних справ. Доручіть таким дітям полив квітів, створення газет, плакатів, відповідальність за «щоденник поведінки». Але перед тим, як доручити такій дитині справу, переконайтесь, що це їй під силу. Нехай дитина частіше виконує різні по важкості завдання, отримає задоволення від зробленої праці, а також похвалу та підтримку від вчителя (по можливості від однокласників.
Частіше надавайте завдання, які потребують спілкування: взяти інтерв’ю для класної газети, або прийняти участь у класному театрі, або підготувати цікаві запитання для уроку.
Використовуйте контакт погляду. Сором’язливі діти уникають його. Поступово привчайте дитину дивитися у очі співрозмовнику.
Не намагайтеся вирішити за таку дитину будь яке питання. Це ще раз «доведе», що вона сама ні з чим не може впоратися.
Слідкуйте за тим, щоб відзначати успіхи дитини. Але пам’ятайте, що похвала повинна бути відповідна дії.
Якщо така дитина десь проявила ініціативу, піддержіть її. Нехай вона спробує себе в ролі лідера.
Частіше використовуйте рольові ігри та театралізовані вистави, де дитині доведеться грати інших людей та відображати не свої почуття.
Надавайте можливість таким дітям спілкуватися із початковою школою. Зробить таку дитину помічником у проведенні: «цікавих перерв» у початковій школі, інтелектуальних та спортивних ігор для молодших школярів.
Повільна дитина.
Як же поводитися з повільними дітьми?
Пам’ятайте, що крик, роздратування, різкі зауваження тільки сильніше сповільнюють у дитини процес мислення. Враховувати це потрібно під час будь-якої роботи. І вчитель і батьки повинні зовсім відмовитися від фраз: «Швидко розкажи мені визначення», або «Негайно виправи помилку». Дитина може прекрасно знати визначення і бачити помилку, але такий темп не дозволяє йому зібратися з думками. Якщо така дитина далі почує «Знов не вивчив», то занервує ще більше. І вже через декілька років навчання відстане зовсім.
В роботі з такими дітьми слід враховувати важкість переключення на новий вид діяльності. Такому учню можливо доведеться пояснювати декілька разів одне й теж саме завдання. Але не перетворюйте пояснення у монолог, чим менше слів – тим краще. А для того, щоб він виконав його правильно слід надати більше часу. Так само, й домашні завдання слід робити не «всі разом», а по черзі з паузами 15-30 хвилин, щоб дитина встигла переключити увагу.
Таких учнів потрібно попереджувати про зміну діяльності заздалегідь, щоб він зміг настроїтися на наступну роботу. Наприклад ви можете сказати: «Через п’ять хвилин ми закінчуємо писати і будемо працювати за підручником».
Коли говорите намагайтеся встановити з таким учнем візуальний контакт. У деяких дітей виробляється свого роду імунітет на вказівки «здалеку».
Якщо ви викликали учня відповідати (але не у якому разі не робить це на початку уроку), спробуйте не перебивайте його, дати зібратися з думками і відповісти.
Таким учням просто необхідні факультативи, додаткові заняття, або позаурочна допомога батьків. Набагато легше буде вчитися такій дитині, якщо дома з нею будуть хоча б трохи розбирати наступну тему. Тоді на уроці з’явиться можливість «встигати» слухати та розуміти вчителя. Якщо цього не робити з часом будуть накопичуватися проблеми, а доганяти таким дітям особливо важко.
Придивіться до учня, можливо ви помітите, що якісь завдання він навмисно робить повільніше за інші. Можливо, таким чином він намагається здобути вашу увагу, а можливо йому подобається ця робота! В цьому разі ви можете порадити батькам віддати дитину в ту чи іншу студію, групу, гурток саме за її бажанням (такі діти рідко самі говорять про свої схильності).
Разом з батькам привчайте дитину слідкувати за часом, робити завдання за годинником (збиратися, гуляти, робити уроки…) та поступово зменшувати час.
Даруйте позитивні емоції. Дитина від дорослого чекає уваги і робить усе, щоб ви відмітили саме його. Увага може бути позитивною, або негативною. Цікаво, що діти більше реагують на інтенсивність емоцій, ніж на їх характер. Таким чином, якщо ви кажете: «Сьогодні ти впорався вчасно» - це буде «трійка» по шкалі позитивної уваги, а ось, якщо ви збільшеним тоном скажете «Ти можеш робити це швидше! Тебе чекає весь клас» , - це вже вісім по шкалі уваги (на цей раз – негативної). Ось чому таким дітям потрібна збільшена позитивна увага.
Якщо ви помічаєте, що дитина зробила щось швидко, навіть відкрила з усіма щоденник, хвалить її за швидкість та ефективність. Цим правилом кожен день повинні користуватися і батьки. Якщо дитина не буде боятися помилитися, вона стане більш організованою.
Батьки можуть досить ефективно користуватися системою «зірок». Суть цієї гри досить проста: купуються зірки (наклейки) та календар з великими цифрами. І кожен раз, коли учень швидко зробить домашню роботу – цей день відмічається зіркою. До того ж складається умова про накопичення певної кількості зірок. Якщо дитина впорається із завданням – отримує приз.
На перервах такі діти майже завжди спокійні. Вихователям часто здається, що вони нічим не займаються. Так воно і є, і вам потрібно прийняти таку поведінку за нормальну, тобто не робити зауважень, не нав’язувати власну думку. Якщо для дитини створити оптимальні умови, така поведінка з часом зімнеться і в середній школі таких проблем майже не буде.
